Останнім часом виникає багато запитань щодо оплати праці працівників закладів освіти в дні, коли заняття не проводяться у зв’язку з карантином.
Відповідно до п. 77 наказу МОН від 15.04.1993 р. № 102 у випадку, коли в окремі дні заняття не проводяться з незалежних від учителя причин, його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель виконує іншу організаційно-педагогічну роботу. При відсутності такої роботи час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених статтею 113 Кодексу законів про працю України не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу. Оплата лікарняного за ці дні здійснюється на загальних підставах.
Водночас виплати у зазначеному розмірі є мінімальними державними гарантіями. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», у колективному договорі підприємства можуть бути передбачені додаткові гарантії щодо оплати часу простою, збільшені порівняно із законодавчими.
Галузевою угодою між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки передбачено, що оплата простою працівникам, в тому числі непедагогічним, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу). Оплату праці вчителів, вихователів, у тому числі груп продовженого дня, вихователів дошкільних навчальних закладів, музичних керівників, викладачів у випадках, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин (епідемії, метереологічні умови тощо), із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.
У такому випадку директор закладу зобов’язаний видати наказ про припинення навчального процесу та організацію роботи працівників школи. Підставою для видання наказу є наказ управління (відділу) освіти відповідного району.
Залишити відповідь