ПРОФСПІЛКОВИЙ ЛИСТ ДО ГОЛОВИ ПРОФІЛЬНОГО КОМІТЕТУ ПАРЛАМЕНТУ ЛІЛІЇ ГРИНЕВИЧ

розміщено в: Нормативно-правові акти | 0

медіа25.01. 2016  №  02-5/23                                         Голові Комітету з питань науки і освіти

Верховної Ради України

Гриневич Л.М.

 

Шановна Ліліє Михайлівно !

Шановні народні депутати України, члени комітету !

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України розглянув проект закону «Про освіту», внесений Кабінетом Міністрів України, реєстр. № 3491, від 19.11.2015 (доопрацьований, в редакції від 28.12.2015), та зауважує наступне.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому пропонуємо частину 4 статті 2 проекту закону викласти в редакції: «Інші закони та підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст та обсяг конституційного права на освіту, а також автономних прав навчальних закладів, академічних свобод учасників освітнього процесу та наукової діяльності, прав педагогічних і науково-педагогічних працівників, визначених цим Законом».

Не можна погодитися з нормою статті 67 законопроекту стосовно забезпечення державою асигнувань на освіту в розмірі не меншому 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством, яка після його доопрацювання не змінена.

Як уже неодноразово зазначалося, фактичні обсяги фінансування освіти в розмірі 6-7% внутрішнього валового продукту забезпечують лише часткове фінансування навчальних закладів за комунальні послуги, оплата за які у вищих навчальних закладах здійснюється переважно за рахунок власних коштів. Не в повній мірі фінансується стипендіальне забезпечення. Інші потреби навчальних закладів та установ освіти забезпечуються в мізерних розмірах. Видатки в такому обсязі забезпечують лише 40% потреби на оплату праці педагогічних, науково-педагогічних працівників та спеціалістів освіти в розмірах, гарантованих статтею 57 чинного Закону України «Про освіту».

Пропонуємо частину 1 статті 67 викласти в редакції: «Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому десяти відсотків валового внутрішнього продукту».

Досить загрозливими з точки зору забезпечення державою доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти є наміри надання підприємствам повноважень забезпечувати реалізацію права людини на освіту, що передбачено пунктом 23 частини першої статті 1 законопроекту. Доречним буде зазначити, що ця стаття не містить другої і наступних частин.

Потребують узгодження норми пункту 22 статті 1 щодо спеціальних законів, а саме «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну освіту», «Про вищу освіту» з нормами частини 1 статті  2 щодо  спеціальних законів у сфері освіти і науки.

Неможливо погодитись з нормою пункту 6 статті 3, якою передбачено, що громадяни України мають право здобути як кожну кваліфікацію професійної (професійно-технічної) освіти, так і кожен ступінь вищої освіти, за кошти державного або місцевого бюджету один раз та зобов’язані відшкодувати до бюджету витрачені на їхнє навчання кошти при повторному вступі до навчального закладу. Запропонована норма суперечить частині 2 статті 53 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує безоплатність професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Пропонуємо викласти в редакції: «Особа, яка не завершила навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним рівнем професійної або вищої освіти, має право повторно здобувати освіту відповідного рівня з підготовки фахівців.».

Оскільки згідно зі статтею 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, то стаття 4 законопроекту потребує доповнення нормою про забезпеченість місцевих бюджетів трансфертами з державного бюджету як на освітню субвенцію, так і субвенцію для здобуття дошкільної, позашкільної, професійно-технічної, вищої освіти.

Оскільки при укладанні контракту з працівниками, як однієї з форм трудового договору, є певні застереження стосовно тимчасового характеру трудових відносин, вважаємо за необхідне з частини 2 статті 23, якою пропонується укладати контракти з керівниками всіх навчальних закладів, включаючи дошкільні, загальноосвітні та позашкільні навчальні заклади, вилучити норму щодо обов’язковості прийняття їх на роботу за контрактом та викласти статтю в редакції: «Керівник навчального закладу обирається чи призначається за конкурсом з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту».

Перший абзац пункту 1 статті 34 викласти у новій редакції: «Після успішного завершення навчання за типовою або акредитованою освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти та учнів початкової школи) отримують безкоштовно відповідний документ про освіту державного зразка державною мовою. Форма і зміст документів про освіту, порядок їх замовлення, виготовлення та видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки».

Сумнівною є необхідність запровадження поняття академічної доброчесності (стаття 36 законопроекту). За порушення принципів академічної доброчесності пропонується встановлення відповідальності учасників освітнього процесу, що тягне за собою позбавлення наукового ступеня, вченого звання, повторне проходження оцінювання навчального курсу, відрахування із закладу освіти тощо. Якщо визначення цієї категорії є не правовим, а суто морально-етичним, то неприпустимо розцінювати порушення її принципів та правил як правопорушення, за яке встановлюються певні види дисциплінарної або іншої відповідальності, що регулюється Кодексом законів про працю України, «Про авторське право і суміжні права», Цивільним Кодексом України. Тому пропонуємо вилучити частини 5 і 6 зі статті 36 щодо відповідальності за порушення академічної доброчесності.

Невиправданим є дублювання процедури атестації і сертифікації, єдиною метою яких є підвищення кваліфікації та оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. Для педагогічного працівника основним документом, що засвідчує його можливість займатися педагогічною діяльністю є диплом про педагогічну освіту. Тому необхідно частину 2 статті 42 щодо проходження сертифікації вилучити.

Потребують приведення у відповідність з чинними законами норми статті 45 законопроекту щодо зарахування періодів перебування у творчих відпустках до загального і спеціального трудового стажу, які таких визначень не містять.

Неприпустимою вважаємо норму статті 47 законопроекту щодо прийняття на роботу педагогічних працівників шляхом укладання трудового договору за результатами конкурсного відбору. Пропонуємо частину 3 статті 47 викласти в редакції: «Науково-педагогічні працівники приймаються на роботу за результатами конкурсного відбору у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти, шляхом укладання трудового договору. Педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору в порядку, визначеному трудовим законодавством».

У частині 5 статті 47 передбачити норму про забезпечення харчуванням усіх учнів 1-4 класів, а не лише з числа вразливих верств населення. З частини 6 щодо забезпечення учнів професійно-технічних навчальних закладів спеціальним одягом вилучити слово «спеціальним». Частину 7 викласти в редакції: «Особи, які здобувають освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах, на період навчання забезпечуються гуртожитками у порядку визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти, та стипендією у законодавчо встановленому розмірі та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Доповнити статтю 47 абзацом такого змісту: «Для осіб, які здобувають освіту в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах за денною формою навчання, державою гарантуються протягом року пільги на проїзд територією України залізничним, водним, автомобільним, міським (крім таксі) транспортом. Відповідні кошти передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Порядок надання зазначених гарантій визначається Кабінетом Міністрів України. Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати порядок надання пільг на проїзд учнів і студентів у місцевому пасажирському транспорті і передбачати відповідні видатки з місцевих бюджетів».

Зі статті 48 необхідно вилучити частину 1 щодо надання прав територіальним громадам у разі неспроможності забезпечити на належному рівні діяльність закладу освіти прийняти обґрунтоване рішення про доцільність здобуття дошкільної та початкової середньої освіти у закладі освіти поза межами населеного пункту, забезпечивши підвезення дітей до нього і у зворотному напрямку, як таку, що порушить права дітей на здобуття освіти незалежно від місця проживання, зафіксовані у статті 3 законопроекту та статті 3 чинного закону «Про освіту» .

Передбачити у статті 49 законопроекту надання допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, а також щорічної грошової винагороди в розмірі не менше посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків науково-педагогічним, бібліотечним та іншим працівникам.

Оскільки зміни, внесені до статті 57 Закону України «Про освіту» Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо надання педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, пільг на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням за умови, якщо їх розмір у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), з частини 3і статті 49 необхідно вилучити слова «Зазначені пільги надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Зі статті 50 необхідно вилучити частину 5 щодо можливості оплати підвищення кваліфікації педагогічного працівника засновником закладу освіти, закладом освіти, в якому він працює, педагогічним працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами. Підвищення кваліфікації – це державна гарантія педагогічним працівникам, яка має забезпечуватися відповідними видатками з бюджетів, зокрема передбачатися в освітній субвенції та інших трансфертах на освіту. У зв’язку з цим зі статті 69 вилучити слова «підвищення кваліфікації».

Частину 2 статті 51 викласти у редакції: «Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, навчально-виховної, організаційної, методичної роботи, а також інші види педагогічної роботи.  Максимальний обсяг педагогічного навантаження педагогічних та науково-педагогічних працівників та перелік видів педагогічної роботи визначається спеціальними законами та не може бути збільшений порівняно з чинним законодавством».

Необхідно передбачити у частині 4 статті 52 законопроекту встановлення педагогічним і науково-педагогічним працівникам щомісячної надбавки за вислугу років у розмірах:

до 3 років – 10%, від 3 до 10 років – 20%, від 10 років до 20 років – 30%, понад 20 років – 40%.

Замість норми частини 3 статті 52 щодо отримання педагогічним працівником, який пройшов сертифікацію, щомісячної доплати у розмірі 20% посадового окладу протягом строку дії сертифікату, пропонуємо передбачити виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам надбавки за престижність педагогічної праці в розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати).

З метою недопущення звуження трудових прав педагогічних працівників та посилення інтенсифікації їхньої праці, як це прослідковується впродовж останніх років, в статті 51 має бути відображена норма про обсяг навчального навантаження, за яку встановлюється ставка заробітної плати, як мінімум, за основними посадами педагогічних працівників, зокрема вчителів, керівників гуртків – 18 годин протягом навчального тижня, вихователів, інструкторів з фізкультури – 30 годин, музичних  керівників – 24 години (стаття 25 Закону України «Про загальну середню освіту», стаття 22 Закону України «Про позашкільну освіту», ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту»).

Норма статті 52 законопроекту щодо надання повноважень Кабінету Міністрів України одноособово встановлювати умови та розмір оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти не сприятиме встановленню належних гарантій праці найінтелектуальнішій еліті суспільства, від якої безпосередньо залежить формування майбутнього держави. Тому у цій статті необхідно передбачити гарантії щодо розмірів посадових окладів педагогічних, науково-педагогічних працівників та спеціалістів з метою забезпечення передбачуваного і стабільного рівня їхнього доходу, що сприятиме залученню до навчального процесу найбільш освічених і відповідальних фахівців, відповідатиме очікуванням суспільства в цілому, а саме:

«Держава гарантує встановлення середнього розміру посадових окладів, ставок заробітної плати:

науково-педагогічним працівникам на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;

педагогічним працівникам на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості;

спеціалістів освіти не нижче рівня середньої заробітної плати у галузях економіки.».

Пункт 7 статті 54 щодо повноважень Кабінету Міністрів України  доповнити абзацами такого змісту:

«Розрахунок освітньої субвенції провадиться на підставі державних соціальних стандартів та нормативів системи освіти та освітньої діяльності. Для кожного рівня освіти Кабінет Міністрів України формує та затверджує в натуральному та вартісному вираженнях перелік державних соціальних стандартів та нормативів забезпечення населення закладами освіти». Це пов’язано з необхідністю дотримання державних соціальних нормативів у сфері забезпечення навчальними закладами місцевими органами влади в процесі децентралізації влади, що відбувається в даний час.

Пункт 5 частини 1 статті 57 законопроекту необхідно доповнити повноваженнями органів місцевого самоврядування щодо забезпечення та фінансування підвезення учнів та педагогічних працівників до навчальних закладів і у зворотному напрямку, якщо віддаленість до навчального закладу складає більше 3 кілометрів, що передбачено Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, а пункт 6 вилучити.

ЦК Профспілки наполягає на необхідності врахування при доопрацюванні законопроекту позиції, висловленої під час парламентських слухань на тему «Правове забезпечення реформи освіти в Україні», що відбулися 9 грудня 2015 року, про передбачення у статтях 4, 25, 48, 49, 51, 52, 59 гарантій та норм щодо:

– встановлення надбавки педагогічним працівникам – молодим спеціалістам у розмірі 10 відсотків ставки заробітної плати, посадового окладу;

– встановлення доплат педагогічним працівникам за виконання обов’язків класного керівника, завідування кабінетами, майстернями, лабораторіями, спортивними залами, музеями, методичними об’єднаннями тощо, за перевірку письмових робіт та інших видів педагогічної роботи у відсотках від ставки заробітної плати;

– надання статусу педагогічного працівника тренерам-викладачам та іншим фахівцям, робота яких пов’язана з навчально-виховним процесом, дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів і найменувань;

– підвищення статусу музичних керівників, інструкторів з фізичної культури дошкільних навчальних закладів до рівня інших педагогічних працівників з відповідною освітою;

– підвищення оплати праці працівників навчальних закладів, розташованих у гірській та сільській місцевості;

– недопущення збільшення тривалості робочого часу педагогічних працівників, серед яких вчителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків шляхом включення до нього навчальної, методичної, організаційної роботи та виконання інших трудових обов’язків;

– недопущення закриття загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості з виділенням з державного бюджету освітньої субвенції для всіх загальноосвітніх навчальних закладів, незалежно від чисельності їх учнів, обрахованої з коригуючим коефіцієнтом у бік її збільшення;

– забезпечення учнів і студентів харчуванням, проживанням, підручниками тощо;

– призначення і виплату педагогічним працівникам пенсії у розмірі 80-90% заробітної плати та збереження права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту 34 Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України 17 квітня 2002 року № 347/2002;

– передбачення повноважень профспілкових організацій у врегулюванні питань трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, учнівської і студентської молоді;

– розширення форм громадського самоврядування в освіті такими, як районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.

Недоцільними та неефективними є пропозиції щодо зміни назв «навчальні заклади» на «заклади освіти», що не вплине на процес та якість освіти, а лише призведе до додаткових бюджетних витрат, пов’язаних зі зміною вивісок, бланків та інших документів. Зміна «заклади освіти» на «навчальні заклади» вже мала історію в 2003 році з прийняттям Закону України від 11.09.2003 № 1158.

Вкотре наголошуємо, що норми нового Закону України «Про освіту» мають базуватися на гарантіях, визначених статтею 53 Конституції України, з дотриманням норм статті 22 Конституції України, враховувати Рекомендації ЮНЕСКО 1966 і 1997 років «Про становище вчителів», «Про статус викладацьких кадрів закладів вищої освіти» та спрямовуватися на підвищення соціального статусу педагогічних, науково-педагогічних працівників, їх професійного рівня, як одного з головних чинників якості надання освітніх послуг, сприяння поліпшенню якості кадрового потенціалу.

ЦК Профспілки розраховує на врахування Комітетом з питань науки і освіти зазначених вище зауважень та пропозицій при доопрацюванні законопроекту «Про освіту», які підтримані також 650 тисячами вчителів, викладачів, вихователів, керівників гуртків, інших працівників загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних, вищих, професійно-технічних навчальних закладів та органів і установ освіти, що засвідчено їхніми особистими підписами.

 

 

З повагою


Голова Профспілки                                                                        Г.Ф.Труханов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.