За десять років сидіння в кріслі директора школи будь-яка людина мимоволі перетворюється на керівника із свідомо обмеженою компетенцією.
По-перше, директор, який засидівся, як правило, особисто більше не вникає в процес вироблення стратегії розвитку школи. “Генеральна лінія” за десятилітнє керівництво і так чітко означена: “Цели ясны, задачи понятны. За работу, товарищи!”.
По-друге, з огляду на те, такий керівник психологічно відчуває, що досяг високого рівня внутрішньої впевненості, він може дозволити собі відмахнутись і від найбільш рутинних справ. Педагогічна і господарча рутина тепер здається йому нудним заняттям на яке не варто витрачати свій час.
Наслідком звуження компетенції є делегування повноважень та відповідальності своїм заступникам. Та часто в процесі делегування частини компетенцій вниз відбувається збій: заступники не готові їх прийняти… Тому, з доречно б було законодавчо обмежити термін перебування на посаді директора 10 роками (двічі по п’ять років). Це дасть можливість реалізувати будь-яку перспективну програму розвитку школи і не дасть можливості на десятиліття законсервувати самого себе і свою школу.
Залишити відповідь