Суд ухвалив рішення розкомплектувати класи-комплекти

розміщено в: Нормативно-правові акти | 0

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 липня 2017 року                                         м. Київ                                        К/800/47801/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:                              Шведа Е.Ю.,

                    судді:                                        Донця О.Є.,

          Черпіцької Л.Т.,

                    

секретар судового засідання           Носенко Л.О.,

за участю: прокурора Овчаренко О.З.,

                                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Турійської районної державної адміністрації Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року

у справі № 803/406/15-a

за позовом прокурора Турійського району Волинської області

до Турійської районної державної адміністрації  Волинської області  

про визнання нечинним розпорядження,

встановив:

Прокурор Турійського району Волинської області (далі – Прокурор) звернувся до суду з позовом до Турійської районної державної адміністрації  Волинської області  (далі – РДА), в якому просив визнати нечинним п. 1 розпорядження РДА від 22 вересня 2014 року № 222 «Про затвердження мережі навчально-виховних закладів району на 2014-2015 навчальний рік», яким передбачено створення класів-комплектів у загальноосвітніх навчальних закладах Турійського району.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі РДА, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове – про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована відсутністю порушення оспорюваним розпорядженням чиїх-небудь прав, необґрунтованістю звернення Прокурора з цим позовом до суду та економічною доцільністю прийняття розпорядження в частині створення класів-комплектів.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, рішення судів просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з’явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що розпорядженням РДА від 22 вересня 2014 року № 222 «Про затвердження мережі навчально-виховних закладів району на 2014-2015 навчальний рік» (далі – Розпорядження) затверджено мережу навчально-виховних закладів району на 2014-2015 навчальний рік. П. 1 Розпорядження затверджено мережу загальноосвітніх шкіл та кількість учнів у них згідно з додатком 1, яким затверджено по 35 загальноосвітніх навчальних закладах 243 класи, з яких 228 класів-комплектів із кількістю 2943 учні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорюваний п. 1 Розпорядження суперечить вимогам ч. 2 ст. 14 Закону України «Про загальну середню освіту» та Положенню про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 20 грудня 2002 року № 732 (далі – Положення). Крім того, суди виходили з обгрунтованості звернення до суду з цим позовом Прокурором в інтересах держави в межах нагляду за додержанням законів та набуття ним статусу позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій у зв’язку з наступним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення до суду Прокурора) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

П. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, суд вважає правильним висновок судів щодо наявності у Прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом.

Положеннями ч.ч. 1 і 2 ст. 14 Закону України «Про загальну середню освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів.

У загальноосвітніх навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менше п’яти осіб. При меншій кількості учнів у класі заняття проводяться за індивідуальною формою навчання.

Згідно зі ст. 13 цього Закону навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за груповою та індивідуальною формами навчання, положення про які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Водночас, чинним законодавством України створення класів-комплектів не передбачено.

Відповідно до п. 1.2 Положення індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров’я, демографічної ситуації, організації їх навчання.

П. 1.7 Положення передбачено, що право на індивідуальне навчання мають учні, які, зокрема, проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб).

Індивідуальне навчання учнів, які проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб), організовується за індивідуальним навчальним планом, затвердженим місцевим органом управління освітою (з початку навчального року) (п. 2.4 Положення).

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що законодавством України не передбачено можливість створення класів-комплектів, а за умови кількості учнів у класі менше 5 чоловік передбачено навчання за індивідуальною формою, суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та визнання нечинним оспорюваного пункту 1 Розпорядження.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220221223224230231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Турійської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 2372382391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.