Поїздки працівників для підвищення кваліфікації в іншу місцевість традиційно називають відрядженнями. Проте такі поїздки за змістом не відповідають цьому поняттю, оскільки підвищення кваліфікації не є виконанням службових доручень. Отже, направлення працівників на курси підвищення кваліфікації не е службовим відрядженням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97р. N 695 установлено гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва.
Зокрема, відповідно до цієї постанови, для таких працівників установлено мінімальні гарантії, а саме:
– за вчителями та іншими працівниками освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи;
– оплата вартості проїзду працівника до місця навчання й назад;
– виплата добових за кожний день перебування в дорозі в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, іногороднім працівникам протягом першого місяця провадиться в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення терміну навчання, тим, хто одержує заробітну плату в розмірі, меншому за шість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20% добових.
На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі його відсутності витрати, пов’язані з найманням житлового приміщення, відшкодовують у порядку, встановленому законодавством для службових відряджень.
Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання й назад, виплата добових за час перебування в дорозі і навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадяться за місцем основної роботи.
Детальніше:
Залишити відповідь